Піфагор із Самоса (бл. 570–495 рр. до н.е.) — давньогрецький філософ, математик і містик, якого часто вважають «батьком чисел». Він заснував піфагорійську школу в Південній Італії, де навчав своїх послідовників не лише математики, а й моральних принципів, дієти, духовного очищення й реінкарнації. Його ідея, що "все є числом", вплинула на розвиток західної філософії й науки на тисячоліття вперед.
Найвідомішим математичним відкриттям, пов’язаним із Піфагором, є теорема про прямокутний трикутник: квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів. Хоча, ймовірно, ця теорема була відома ще до нього у Вавилоні, саме Піфагор перетворив її на частину системного підходу до геометрії й логіки.
Піфагор також відкрив математичні закономірності в музиці. Він помітив, що довжина струн, які видають приємні гармонійні звуки, перебуває у простих числових співвідношеннях, таких як 2:1 або 3:2. Так він заклав основи музичної теорії, що впливала на західну культуру до сучасності.
Його вчення було глибоко містичним. Піфагорійці вірили в переселення душ і прагнули очищення тіла й духу. Вони мали суворий спосіб життя, зокрема дотримувалися певної дієти та мовчазного навчання — новачки не мали права говорити протягом кількох років. Школа була закритою і напіврелігійною — у ній Піфагор був майже як пророк.
Цікаво, що сам Піфагор не залишив письмових праць. Усі знання про нього ми маємо з творів його учнів або пізніших філософів. Через це постать Піфагора залишається напівлегендарною, а його досягнення часто важко відокремити від міфів.
Попри це, вплив Піфагора відчутний досі: він сформував уявлення про гармонію, зв’язок чисел і світу, а також про цілісність науки й духовності. Його ідеї залишили слід не лише в математиці, а й у філософії, музиці, архітектурі й навіть езотериці.
Коментарі
Дописати коментар