Вавилонська імперія: злет і падіння могутнього царства

 

Вавилонська імперія стала однією з найвеличніших цивілізацій Стародавнього світу. Її розквіт почався у XVIII столітті до н.е. за правління царя Хаммурапі, який створив один із перших у світі звід законів. Вавилон перетворився на потужний центр торгівлі, культури та науки, а його вплив поширювався на всю Месопотамію. Важливу роль у його розвитку відігравали складна система іригації та розвинена бюрократія.

Другий розквіт імперії настав у VII-VI століттях до н.е., коли Навуходоносор II зробив Вавилон найбільшим містом світу. Він збудував грандіозні храми, могутні стіни та легендарні Висячі сади Семіраміди – одне з семи чудес світу. Під його владою Вавилон завоював Юдею та зруйнував Єрусалим, переселивши частину населення до Месопотамії. Крім військової сили, імперія розвивала науки: вавилонські жерці створили точний календар, астрономи вивчали рух планет і розраховували затемнення.

Проте могутність імперії виявилася недовговічною. У 539 році до н.е. перський цар Кир Великий без бою захопив Вавилон, поклавши край його незалежності. Однак місто ще довго залишалося культурним і науковим центром регіону. Вавилоняни залишили спадщину у вигляді клинописних текстів, математичних таблиць та правових традицій, що вплинули на розвиток багатьох цивілізацій, зокрема Персії, Греції та Риму.