Кий: засновник великого міста

 

Кий – легендарний засновник Києва, старший із трьох братів, поряд з Щеком і Хоривом, та їхньою сестрою Либіддю. За літописами, він був князем або ватажком племені полян, які мешкали на берегах Дніпра. Обравши високі пагорби над річкою, він заклав місто, що згодом стало центром великої держави – Київської Русі. Його ім’я увічнене у топоніміці столиці: відомий пагорб Кия є символом початку історії Києва.

За однією з версій, Кий не був простим вождем, а мав зв’язки з Візантією. Літописець Нестор згадує, що він відвідував Константинополь і навіть міг отримати від імператора дозвіл на правління в одному з регіонів. Це свідчить про те, що ще задовго до офіційного хрещення Київ уже мав контакти з християнським світом і сусідніми цивілізаціями. Деякі дослідники припускають, що Кий міг бути не просто племінним князем, а воєначальником або навіть правителем місцевого рівня, який прагнув зміцнити своє становище через дипломатію.

Хоча точні факти про існування Кия залишаються загадкою, його ім’я навіки вписане в історію. Київ, названий на його честь, став серцем східнослов’янської культури, політики й духовності. Легенда про Кия символізує початок могутньої держави, що відіграла важливу роль у формуванні Східної Європи. Археологічні знахідки на території Києва підтверджують існування поселень у ті часи, що робить легенду ще більш імовірною.