Повстання Спартака — найбільший бунт рабів у Римській імперії

У 73 році до н.е. група гладіаторів на чолі з фракійцем Спартаком утекла зі школи бою в Капуї та розпочала повстання, яке швидко охопило південну Італію. До них приєднувались тисячі рабів, які прагнули свободи. З маленького загону повстанці перетворилися на армію чисельністю понад 100 тисяч осіб. Спартак виявився не лише сильним воїном, а й талановитим полководцем.

Протягом двох років він завдавав поразок добре навченим римським військам. Повстанці мріяли дістатися Альп і повернутися на батьківщину, однак через внутрішні розбіжності цього не сталося. Спартак вирішив продовжити боротьбу проти Риму, але сили були нерівними. У 71 році до н.е. повстання було придушене військами Марка Красса.

Спартак загинув у бою, а близько 6 тисяч його соратників були розіп’яті вздовж дороги з Капуї до Риму. Попри поразку, повстання Спартака стало символом боротьби за свободу і надихало багато поколінь. Воно оголило проблеми рабовласницької системи та залишило глибокий слід в історії античного світу.